Бертолуччі, будучи майстрами у демонстрації чуттєвого, забороненого та межуючого з морально-ганебним, вкотре створив продукт, що не відповідає на перелічені вище запитання, а ставить їх.
Немовби виставивши у мистецькій галереї картину порнографічного змісту, в надії, що візуальна краса намальованого затьмарить її аморальність, надасть їй мистецької цінності та дозволить назвати її хоч і нестандартним, провокаційним, але все ж таки твором мистецтва. Хто ж повинен дати оцінку подібному творенню? Хто повинен відповісти на запитання, що виникають під час перегляду картини? Звісно ж — глядач. І у кожного ці відповіді будуть відрізнятися. Хтось вважатиме цей фільм надто відвертим і кичем, хтось навіть аморальним і надмірно «зіпсованим», а комусь сподобаються образи, дії та теми, показані майстром. У будь-якому випадку фільм вартий хоча б того, щоб переглянути його та сформувати особисту думку, звірити її з власним баченням речей, з внутрішніми моральними настановами та перевірити своє світогляд на гнучкість.
Не можна не відзначити ще один момент, що врізався в свідомість. Єва Грін тут — неперевершена. Чарівно оголена та неймовірно приваблива. І нехай у мене кидає камінь будь-який гетеросексуальний представник сильної статі, який не подумав так само
